ВСЯ ЖИЗНЬ ЯРКА  (стихотворения)

Вновь и вновь Татьяна Олос пишет о Любви: о разных ее ипостасях и о единой энергии, которая присутствует во всем сущем: «Любові енергія – в кожному з нас! / Пізнаймо!.. / Всю Велич й Силу пізнаймо! / Прийшов бо час Діяти! / Вірить Їй час!»

Количество и качество любви отображаются во всех поступках человека, лежат в основании чувства ответственности – перед родом, человечеством, планетой, Вселенной... «Людина, мов дитина, / Усе поруйнувала! – / Структуру всього Світу, – / Щоб збудувати рай... / Та це лиш гра дитяча: / І рай не збудувала, / І пекло на Землі... / Та буде й цьому край!»

Сознательно умножаемая, любовь приводит к ощущению гармонии мира; энергии сердца соединяются с энергиями Сердца небесного Учителя: «Куди не поглянеш – все в Серці, / І що не відчуєш – лиш в Ньому... / І смуток, й любов, тиха радість – / У Серці, і Вічність – в Святому».



ВЧИТЕЛЮ
В.В.

Вітаємо! Любимо щиро!
Хай силу Господь додає!
Несете Ви в Всесвіт дар миру,
Любові дар силу дає.
І мудрість віків хай проллється,
Хай Світло в Вас світить повік!
Подяка від кожного Серця,
Що з Вами горять з року в рік!
Ви шляхом із нами ідете,
Рука Ваша поряд завжди,
І Чашу Вогненну несете,
Рятуючи світ від біди.
Хай Ваша робота «на Благо»
Дарує і Вам лиш Добро
І Силу, і Радість, й Повагу –
Від Людства – ЛЮБОВ і ТЕПЛО!

¤ ¤ ¤

Від серця до серця, від долі до долі
Любові енергія ллється поволі,
Вона є наш Світоч, вона – Оберіг,
Що людство рятує, очищує...
                             ріг,
За краєм якого видніється прірва:
Забувши про неї, зірвемось з обриву...

Прокиньмося!..
           Радо Любов привітаймо!
Любові енергія – в кожному з нас!
Пізнаймо!..
           Всю Велич й Силу пізнаймо!
Прийшов бо час Діяти!
           Вірить Їй час!

¤ ¤ ¤

Від долі до долі, від серця до серця
Краплинка Любові у Серце проллється,
Краплинка Любові зростить Зерно Духа –
Ти тільки послухай, дані Тобі вуха!
І виросте Радість, і виросте Світло,
І колосом ясним Душа оживе...
Краплинка Любові від Неба мандрує,
Врожай людських Душ у намисто збере!

¤ ¤ ¤

Від зір Оріона прийде Нова Доля,
Від Друзів далеких почуєте вість,
І навіть коли у житті лиш недоля,
Принесе Вість Радості Сонячний Гість!

Від зорь і планет, від далеких просторів,
Куди лише думка за мить проника,
Почуєте Голос, що тихо говорить,
І вашу Основу, як батько, плека.

Пройдете страждання уроки нелегкі,
та радість страждання з собою несе...
Прислухайтесь Серцем: ви всі – наші діти!
А Серце – ваш Радник – підкаже усе!

¤ ¤ ¤

Серце... тепло, любов, ніжність...
Серце... сила, мудрість, вічність...
Серце... біль, печаль, безодня...
Серце... Світло, Небо... сьогодні!

¤ ¤ ¤

Чи буде колись Чоловік
Мене обіймати душею?
– Так, Син твій з тобою одвік,
З тобою, з душею твоєю!

Він буде героєм, міцним,
Він буде нездоланий Духом!
Він, Син твій, вперед буде йти
І вести народ своїм рухом!

Він – вогненне Серце й Любов!
І Сила, і Міцність, й Опора!
Він – Син твій! Вперед буде йти!
До Неба! Син Неба і Гора!

¤ ¤ ¤

Земле Мати! Ти жива!
Земле Мати, летимо до Тебе!
До Тебе звертаємось у піснях і мріях:
«Забери від мене невпевненості страх,
Дай відчути себе повносило
Твоєю дочкою, народженою з Тебе!
Дай відчути Божественну сутність
Духа світлого у твоїй-моїй формі.
Дай благословити кожну мить,
Що у Всесвіті життя я проживаю,
Не боятись, йти, любить, творить...
Бо Тебе люблю, і Тебе пізнаю».

¤ ¤ ¤

Краплинка Любові і Світла роса...
Веселка – до блиску –
В чарівнім півколі...
В чарівнім півколі панує Краса!
В зеленому леті...
В Всесвітньому леті
       в лазурі Планета
               летить в Небеса!

¤ ¤ ¤

Любов... Сила... Мудрість...
Потужність... Краса...
          Асоціації Початку.
А потім було Слово...
І в слові цім єдинім
          Енергії Достатку.
Все в Слові цім великім!
УСЕ БУЛО ДАНО!

Людина, мов дитина,
Усе поруйнувала! –
Структуру всього Світу, –
Щоб збудувати рай...
Та це лиш гра дитяча:
І рай не збудувала,
І пекло на Землі...
Та буде й цьому край!

Людина, мов дитина...
Прости її, благаю!
Дай відновити все,
Спочатку що було!
Як добрий батько, Отче,
Відкрий людині очі!
І поможи вернутись
Під Всесвіту крило!

Дай мудрість нашим дітям,
Хай кращі вони будуть
За своїх батьків рідних,
Сміливо йдуть вперед,
Будуючи найкраще,
Що в світі колись було,
І хай осяє Мудрість
Твоя їх юний лет!

Хай знову Світ засяє
Первісною Красою,
І розцвітуть всі душі
Потомлені з Тобою!
Хай Ангели злітають
І дітям мир дають,
Хай все вони пізнають,
В Любові хай живуть!

¤ ¤ ¤

Нема печалі – радість є усюди.
Черпай її та пий на повні груди!
Омиті очі, як дощем, сльозою
Найкраще бачать після грому болю.

Радій хвилині цій і тихій миті,
Що в просторі безмежному розлиті,
Як океан в безкрайнім сяйві зорь...
Ти Радості в себе ввійти дозволь!

І навіть коли важко, глянь у гору:
Там сонце світить, там нема печалі,
Там є Любов і тихо світить Радість...
Відкрий їм Серце і злети у далі!

¤ ¤ ¤

Радість прилинь, суттю твоєю наповни мене!
Світлом і Красою напій мою душу,
Радістю, ласкою, надією й терпінням...
Хочу відчути Любові веління!
Сонечком ясним засяю навколо,
Хочу ввійти я у Радості коло!
Непереможною буду тоді!
Стріли палати вогнем в мене будуть,
Щит і з мечем не затупить іржа,
Радості світло обійми відкриє,
І затріпоче від щастя душа!

¤ ¤ ¤

Шепоче темінь ті слова,
Шепоче вдень і в ніч,
А світло тихо розвіва
ту темінь воском свіч.

«Скажи за що, скажи чому?..»
Та знаю і сама...
У серці біль за зраду цю,
Що душу розрива.

Для чого біль? Для чого німб,
Коли в душі зрива
Всі складені давно мости
Енергія жива?

Чому ця слабкість вікова?
Чому така слабка,
Коли потрібно силу мать?..
Любов Свята ж стійка...

«Любов» – багато в цім понять.
Любові світло – Рай,
Але коли вона до всіх...
Скажи, де її край?

Це все – слова, пусті думки...
До Неба, до Висот –
Туди лети, туди іди,
У Всесвіт, де є БОГ...
Туди здіймайся! – і Любов
Пізнаєш справжню ти...
Бо лиш до НЬОГО – справжня – є...
Крізь НЬОГО – у Світи!
Бо лиш у ньому та Любов,
Що в світі ожива,
Що заряджає все навкруг,
Що Світлом осява!
Вона є Мати, ВІН є СИН
І Батько водночас!
ВОНИ – єдині і святі,
ВОНИ – У КОЖНІМ З НАС!

¤ ¤ ¤

Оберегом ми станемо вночі,
У цю НІЧ – вікову і важку!
Не заплющуйте, просимо, очі,
На готові Ви будьте!
                   Стійку
віру майте – у НЕБО, у ЗОРІ,
У проміння далеких Світів,
Що дарують Вам щедро і рясно
Все найкраще, що є...
                   щоб зітлів,
Морок Ночі, обплутав що Землю, –
Землю Радості й Землю Богів.
Трохи стійкості майте, ЄДИНІ!
Щоби Світло на Землю лилось,
Щоби дати ожити ДИТИНІ,
Еру Нову плекать щоб моглось!
Пробачаємо огріхи Ваші!
Лише враз обтрусіть їх, мов пил!
Не продайте за хліб й жменьку каші
Подарованих Господом Сил!

¤ ¤ ¤

Розцвітає душа навесні,
Народившись із холоду зими.
Як скажіть не співати пісні,
Коли все, все співає незримо?

Коли сонце теплом зігріва
Такі спраглі – і тіло і душу,
Коли все, все навкруг ожива,
Я співати не можу – я мушу!!!

Оживай! Розцвітай! І люби!
Бо Любов все народить навколо!
І душею усе обійми!
Мати-Землю і Сонячне коло!

Повногрудо нап’юся вогню!
І з повітря, й любові, й надії!
Я живу! Я люблю! Я творю!
І з Тобою, мій Всесвіт, я мрію!

¤ ¤ ¤

Є ритм життя і імпульс певний,
Ще називається він «шанс», –
Це час, коли все може бути,
Коли можливо все для нас!

В цей час Фортуна нам пророчить:
Усе найкраще – лиш бери!
Зроби свій вибір – в день чи вночі –
І далі стежкою іди!

Та те «найкраще» може бути
Збудоване на горі й злі,
Й для когось твій успіх й гроші –
Це біль і сльози чималі...

Тоді потрібно не забути,
Що вибір завжди є у нас:
Чинити так, чи навіть краще,
Бо невблаганний судде – Час.

Комусь принести гарну вістку,
Когось всім серцем обійнять,
Комусь віддати частку світла
І Неба крихту дарувать!

І шанс є різний, й різні долі,
І плата різна за життя...
Дієвість, пізнання і Радість –
Магніт найкращий для буття!

¤ ¤ ¤

У кожного своя дорога,
Свій шлях до Себе, до Висот.
Між гір й рівнин йдемо до Того,
Кого ще древні звали ТОТ!

Наймень багато – одна Сутність,
У ній Вогонь, у ній – Усе!
Його щомиттєва робота
Усім нам лиш Добро несе!

САНСАРА

Ти прагнеш гармонію світу відчути,
У тобі ж ридає життя буревій...
Як серцем піднятись, як серцем почути
Твій погляд священний і тихий Світ Твій?

Чому все навколо, неначе у колі,
У колі, в якому немає кінця?
І навіть оце відчуваючи, долу
Ти падаєш знову – в початок кільця.

«Сансара» його називають індуси...
Хоч мантри бурмочуться й серце летить,
Та завтра ти знов у життя цьому русі,
І сірість затьмарить той літ і стишить...

Та серце не може забути Польоту,
Та серце не може забути Краси,
Надій від Землі відірватись тяжіння... –
Вони – у століттях, і Їх пронеси!

Колись все скінчиться, бо крила розправиш,
І серцем тоді у Вись вічну злетиш,
І більше не матимеш силу тяжіння,
Бо ти для буденного наче згориш.

Та це все робота, та це все є досвід:
І біль, і тривоги, і сірість буття...
Ногами й руками – і голий і босий –
Повернешся знову в початок – з кінця!

СЕРЦЮ I ВЧИТЕЛЮ

Ти чуєш? Це Серця звучання.
Мелодія Серця щемить,
Вона незабутня... Прощення
Від Серця – освячена мить.

Куди не поглянеш – все в Серці,
І що не відчуєш – лиш в Ньому...
І смуток, й любов, тиха радість –
У Серці, і Вічність – в Святому.

Сердечно всміхнусь своїй Долі,
Сердечним промінням зігрію,
Усім, кого люблю поволі,
Обійми сердечні відкрию...

Для тих, хто від Серця й до серця
Несе дар священний і красний,
Я Серцем–Любов’ю омию
Все дане Тобою, мій Ясний!

¤ ¤ ¤

Як зрозуміти світ? – Лише Любов’ю,
Яка для кожного, у кожному живе.
Збудити щоб Її, достатньо лише СЛОВА –
Нечутного... єдиного... живого...
Його сказати в час той... в ту хвилину...
Коли Душа людини жде його...
Розбудить СЛОВО Вічності ДИТИНУ –
ЄДИНОГО, НАЙКРАЩОГО, ЙОГО!

¤ ¤ ¤

ЛЮБОВ! ЛЮБОВ! – ЕНЕРГІЯ ТВОРІННЯ,
НАЙБІЛЬША, ВСЕМОГУТНЯ на Землі.
У НІЙ – ВЕСЬ СВІТ, У НІЙ – ЖИТТЯ горіння,
У НІЙ і ЩАСТЯ й МУКА ЧИМАЛІ!

ЛЮБОВ – це МАТИ всього, що навколо!
ЛЮБОВ – це Серце ВСІХ СВІТІВ й НЕБЕС!
ВОНА – спіраль і в той час – повне коло!
ВОНА – основа всіх ЗНАНЬ і ЧУДЕС!

ЛЮБОВІ–МАТЕРІ, ЛЮБОВІ–СВІТЛУ
Вівтар створити – ціль й мета моя,
І ДУШУ й ДУХ людей у НІЙ ОМИТИ...
ЯКЩО достойна цього дару я!

¤ ¤ ¤

Як обійти Любові світло?
До неї тягнеться Душа...
Привітно, кольорово, тепло
Вона пророчить, поспіша,
Немов струмочок, мов джерельце,
Знайде з-під каменів прохід,
Омиє спрагле тихо серце
І рани зніме, скришить лід...

Любов – божественна іскринка,
Любов – основа у житті,
Мов хліба теплого скоринка...
Усі слова мої не ті!
Її словами не опишеш,
Ії лиш Серце відчува,
Любов – краса, Любов – дитинка,
Любов – вогонь... Любов жива!

¤ ¤ ¤

Я хотіла, серце щоб співало,
А воно ображено мовчить...
Слабкість духу і любові мало –
Це все відчуває і кричить...
Безсловесно... у далекі Зорі...
Безсловесно... нині... у цю мить...
Серце не співає... не говорить...
Озоветься біллю... не злетить...

Чому туга? І чому так важко?
Коли все навколо, наче в казці,
Коли маєш все, чого лиш хочеш:
Дім, дитя, роботу і родину,
Коли вдячність є за кожну днину,
Відчуття є болю...
             В чім причина
Цього дивного безсилля, Боже?
У думках, у пристрастях, що наче
Той вогонь тебе палять нещадно,
Душу обезсилюючи владно
І системно...
             Кажеш Ти мені:
«Дух гармонію відчути хоче!
То відчуй! Вона Тобі дана!
Викинь хлам, непотріб – весь, до дна,
І відчуй Свою Ти Силу й Вічність!
Ти у мене лиш така Одна!
Розплющ очі – завжди Я з тобою!
Не давай душі напоїв болю,
Що знесилюють її... Прокинься в мить!
Хай Новий Світ прийде й оживить!»

¤ ¤ ¤

Ти чуєш, зорепадом ллється пісня,
Той гімн любові і краси для всіх?
Ти чуєш, хвилі гармонійно плинуть,
Змиваючи з Землі і кров, і гріх?

Ти чуєш, гомін одізветься в Небі?
Крізь товщу він просочиться кори.
Ти чуєш, Світ Новий ожив у тобі?
Відчуй Його, на мить хоча б, замри!

Утримай Світ Новий – він тиха Радість в серці,
Утримай і по новому живи!
Відчуй по новому: усе життя – яскраве!
Побач у нім найкращі кольори!

¤ ¤ ¤

Мелодія, мелодія звучить,
У ній всі ритми, мелодійність Світу,
Беззаперечність Світла і Життя,
Нема Добра, і Зла у ній немає,
У ній – гармонія і сприйняття Буття,
Таким яким воно існує кожну днину,
І повсякчас було і буде вік
Мелодія Сотворення... Дитини...
Дитини Вічності у формі «Чоловік»!
Енергії – намисто підбирають Батьки Творці,
Батьки – освячені Життям,
І Душу наче Бога закликають у
Сотворенний ними з тіла Храм!

Коли закінчиться невидима робота,
Народиться Величная Душа,
Дарована Їм Силами Благими,
І прийде в світ земний Нове Життя,
щоби творити долю разом з ними!
Вплітаючи у Всесвіт свою мисль
І мрії, і надії, свою працю...

01.08.2013

¤ ¤ ¤

Гармонія....Ти чуєш як звучить
Її мелодія? Прислухайся...
Ти чуєш?
Хоча б на мить, на ту священну мить!
Її ти наче казку причаруєш!

Відчуй мене! Я вже з Тобою тут,
Відчуй мою Любов! Ми вже єдині, разом,
У Твоїм серці ... у Твоїй ми Долі,
І будем йти у цім житті поволі!
А інколи злітати в небеса і пролітати над
Життя стежками – красивими й не дуже,
Іде Краса ж бо різними у Всесвіті шляхами.
Віднині наш є Шлях єдиним, хоч на мить,
Що ми обрали –і земну, і вічну,
І моє Серце від любові так щемить,
Як відчуває вже любов зустрічну.

01.08.2013


RSS









Agni-Yoga Top Sites Яндекс.Метрика